ПОЛКОВО́ДСЬКИЙ, а, е. Прикм. до полково́дець. Треба було швидше гасити допущену Слащовим пожежу. Вискочка! Молокосос! Полководських лаврів захотілось, догрався з вогнем (Гончар, II, 1959, 321); Нассау-Зіген високо цінував полководський талант Сидора Білого, і можлива втрата козацького кошового дуже засмутила його (Добр., Очак. розмир, 1965, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 87.