ПОЛОВИ́ТИ, ловлю́, ло́виш; мн. поло́влять; док., перех.
1. Зловити всіх або багатьох. Дяк і паламар половили всіх ворон і прив’язали кожній до ноги довгий мотузок, кінець якого тримав панотець (Казки Буковини.., 1968, 19); Погоничі половили коней і позапрягали (Н.-Лев., II, 1956, 33).
2. Ловити якийсь час. Данько Яресько, добувшись до води, одразу шубовснув купатися, шкодуючи, що не захопив рибальської снасті, а то ще міг би й риби половити (Гончар, І, 1959, 40); В уяві виникає та річка, що ось зараз за училищем, де під час великої перерви або після занять можна скупатися, повудити рибу, половити раків (Багмут, Щасл. день.., 1951, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 89.