ПОЛОВО́ДДЯ, я, с., розм. Те саме, що по́вінь. Було се у саме половоддя, як Дніпро розлився верстов на вісім завширшки (Стор., І, 1957, 108); [Тарас:] Знайдіть ви їх тепер — царя з панами! Втонули, як гиденькі пацюки у добре половоддя!.. (Голов., Драми, 1958, 106); * Образно. [Борис:] Так ти силою хочеш зупинити половоддя-почуття? (Кроп., І, 1958, 395); * У порівн. Як половоддя — почуття крилаті, аж через вінця стін перелива (Голов., Близьке.., 1948, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 89.