ПОЛОТЕ́НЦЕ, я, с.
1. Те саме, що полотно́ 1. [Маруся (перебиває):] Ось годі, мамо, а то ви будете тут плакатись, а в городі чиїсь свині вбілять ваше полотенце (Вас., III, 1960, 82); — Попрядуть люди, погнити не дадуть [прядиву]. Та й викине [Ониська] на весну полотенця шматків чималенько (Головко, II, 1957, 24).
2. Частина мережки, яка являє собою широку смугу ажурного візерунка та розділяє групи дірочок у ньому. Рапорт у третьому ряді складається, як і в першому, з двох полотенець та двох стовпчиків (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 20).
3. Перетинка на лапці водоплавного птаха.
4. спец. Зменш.-пестл. до полотно́ 6.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 97.