ПОЛОТЕ́НЩИК, а, ч., заст.
1. Той, хто тче полотно. [Горніг:] Ткачам полотенщикам ще гірше поводиться.. Ви ще тут маєте силу одгризатись (Л. Укр., IV, 1954, 230).
2. Той, хто торгує полотном. Чіпка.. став по ярмарках їздити, полотна скуповувати та перепродувати. Од його й пішли в Пісках полотенщики (Мирний, II, 1954, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 97.