ПОЛУБА́К, а, ч., мор. Те саме, що бак2. Хвилі котяться од корми аж на полубак (Трубл., І, 1955, 230); Одні з команди зійшли на берег, другі — зібралися навколо баяніста на полубаку (Ткач, Моряки, 1948, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 100.