ПОЛУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і неперех., розм. Влучити в ціль. Стрілець уміє.. добре получити — вцілити звіря [звіра] (Сл. Гр.).
ПОЛУЧИ́ТИ див. получа́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 104.