ПО́ЛЧИЩЕ, а, с., зневажл.
1. Велике військо (звичайно вороже). Російське військо, в лавах якого було багато і синів України, розбило Наполеонові полчища (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 27); Розгромлені в запеклих боях, котились за Дніпро величезні гітлерівські полчища (Довж., І, 1958, 314).
2. перен. Величезна кількість кого-, чого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 104.