ПОЛЮБО́ВНО. Присл. до полюбо́вний 1. Докторові Безбородькові дається двадцять чотири години часу від одержання цього листа полагодити справу полюбовно (Вільде, Сестри.., 1958, 415); [Григор:] Та у мене ж є дитина, жінка… Полюбовно ж ми побралися… (Голов., Драми, 1958, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 105.