ПОЛЯ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., рідко. Те саме, що ополя́чувати. — Виходить — лагодилася [цариця Марина] полячити народ руський!.. (Ле, Побратими, 1954, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 109.