Що oзначає слово - "поліно"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПОЛІ́НО, а, с. Ціла або розрубана вподовж частина стовбура дерева, що призначається на паливо. Біс його батька знає: у багатого повна піч, та горить, а в мене одно поліно, та й те не горить (Укр.. присл.., 1963, 24); — Мотре, вставай, моя дитино, затопи в печі, та як будеш розкладать дрова, то поклади на двох полінах переклад (Н.-Лев., II, 1956, 282); * Образно. «Поліно маю, шкурою окрите, Дружиною назване; та поліно — Поліном!» — тут безгучно, прикро засміялась [Марія] (Л. Укр., IV, 1954, 117); * У порівн. Він надувся, аж червонів, ставив ноги, наче поліна, і, важно розчепіривши пальці, гугнявив (Коцюб., II, 1955, 376).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 76.