ПОЛІНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Не зробити чогось через лінощі, проявити ледарство в якій-небудь справі. — Не полінуйсь провіять [горох] (Г.-Арт., Байки.., 1958, 58); [Xурщик:] Справді, мені пана мого треба бачити! Підіть-но, підіть, не полінуйтеся — покличте його сюди (Вас., III, 1960, 201); — Полінувався, не вивчив уроку, от тобі й двійка! (Донч., VI, 1957, 514).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 76.