ПОЛІ́ТИКА, и, ж.
1. Цілі й завдання, що їх ставлять суспільні класи в боротьбі за свої інтереси; методи і засоби досягнення цих цілей і завдань. Політика — це боротьба між класами, політика — це відносини пролетаріату, який бореться за визволення проти всесвітньої буржуазії (Ленін, 41, 1974, 386); Всі, хто вступає в полк, повинні добре володіти зброєю і розуміти політику Комуністичної партії (Довж., І, 1958, 139); // з означ. Загальний напрямок, характер діяльності держави, певного класу або політичної партії. Мирна політика соціалістичних країн знаходить дедалі більшу підтримку широкої демократичної громадськості різних верств населення в капіталістичних країнах (Ком. Укр., 10, 1967, 39); Спекуляція на голоді є важливою частиною імперіалістичної політики Сполучених Штатів (Знання.., 11, 1967, 27); // з означ. Напрямок діяльності держави або політичної партії у тій чи іншій галузі у певний період. На основі суцільної колективізації партія перейшла від політики обмеження експлуататорських тенденцій і витіснення куркуля до політики ліквідації куркульства як класу (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 484); Мудра ленінська національна політика возз’єднала нас у державу, про яку мріяли віками, і за це йшли на смерть кращі сини України (Панч, В дорозі, 1959, 244); // Події і питання внутрішньодержавного і міжнародного суспільного життя. Старий Ястшембський любив слідкувати за політикою (Н.-Лев., II, 1956, 39); Кортить прочитати газету, щоб бути в курсі світової політики (Ю. Янов., І, 1954, 77).
∆ Нова́ економі́чна полі́тика — господарська діяльність Радянської держави у перехідний період від капіталізму до соціалізму, що була спрямована на побудову соціалістичної економіки в СРСР і полягала в допущенні приватного капіталу та вільної торгівлі при наявності командних висот у руках держави; неп. В умовах нової економічної політики господарське зростання країни супроводиться розвитком ринкових відносин (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 271).
2. перен., розм. Лінія поведінки в чому-небудь, певне ставлення до кого-, чого-небудь. Він похмурився і став розповідати про сход, про Матюшину політику й мордобій, про історію з наймичкою (Головко, II, 1957, 81); // Хитрий, ухильний спосіб дій, спрямований на досягнення певної мети. Лікар каже, що в мене нічого небезпечного нема, а трактує мене наче дуже хвору.. Я сеї політики не розумію, та вже мушу слухати, коли сюди заїхала (Л. Укр., V, 1956, 394).
3. розм. У царській Росії — революційна діяльність, участь у революційному русі. Аж як мене вигнали з гімназії за політику.., тоді й я року 1891 перейшов також у Дрогобич до Мартовича [у гімназію] (Стеф., II, 1953, 27); — Я йому сказала, як батько велів: не лізь ти в політику, а він сміється: «Як же мені не лізти, коли в мене батько теж політичний» (Стельмах, І, 1962, 611).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 80.