ПОЛІТОНА́ЛЬНИЙ, а, е, спец. Стос. до політональності. Особливого колориту надають музиці [другої симфонії Л. Ревуцького] окремі поліладові й політональні моменти, що випливають з принципу народної ладової мінливості (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 83.