ПОМА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пома́зати1. Паска була здорова, жовта, зверху помазана яйцями (Н.-Лев., III, 1956, 206); Мабуть, і місяць не збіг, як стояла вже моя хата, помазана, з піччю, з лавицями, з високою дерев’яною постіллю (Мур., Бук. повість, 1959, 38); Панасе Яковичу, пришліть нам що-небудь з своєї теки; не турбуйтесь переписуванням, я все це беру на себе, присилайте чорняк помазаний (Коцюб., III, 1956, 200); * У порівн. Юрко стомився за день, вії злипались, мов помазані медом (Донч., IV, 1957, 380).
◊ Пома́зані одни́м ми́ром — те саме, що [Всі] одни́м ми́ром ма́зані (див. ми́ро). Саня й Надя Мурашкова були великі приятельки й, як кажуть, помазані одним миром; вони читали ті самі наукові книжки, встоювали за право женщин [жінок] (Н.-Лев., V, 1966, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 111.