ПОМАНТА́ЧИТИ, чу, чиш, док.
1. перех. Погострити мантачкою всі або багато кіс (див. коса́2). Уже він і коси помантачив, уже й попробував, чи добре косять,.. а в хаті й не думали прокидатися (Тют., Вир, 1964, 224).
2. перех. і без додатка. Мантачити якийсь час. Раз по раз махаєш косою, помантачиш її трохи і знову косиш (Минко, Моя Минківка, 1962, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 113.