ПОМЕ́НШУВАТИ, ую, уєш і рідко ПОМЕНША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОМЕНШИ́ТИ, шу́, ши́ш, дек., перех.
1. Робити меншим розміром, об’ємом. Літаки вершили свою нищівну справу, — здавалось, чути було, як стогне земля.. «Вони винайшли крила й поменшили мене, знищили мої віддалі й таємниці..» (Довж., І, 1958, 389); // Робити меншим кількістю. — Та щоб-то грамоти навчати Усіх дітей і поменшить Розходи наші.., Управа рає нам: просить Заводить невеличкі школи, Далеко менші, аніж є (Мирний, V, 1955, 289); На другий день пішов Хома по сусідах позичати хліба, та ніхто не дав: кожному цього року сутужно, в кожного недорід поменшив хліба (Коцюб., І, 1955, 91); // Понижувати в рівні (воду і т. ін.).
2. Обмежувати в силі, ступені прояву.
3. Робити трохи коротшим; підкорочувати (одяг). Поменшити спідницю до колін; // Скорочувати в часі. Поменшити робочий день.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 115.