ПОМЕРЕ́ЖАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до помере́жати. Черевики на ньому фабричні, полотняні холоші акуратно пов’язані, кожушок помережаний (Чорн., Визволення, 1949, 40); Андрій Смолка постукав у шибку, помережану візерунками (Шиян, Переможці, 1950, 160); Обличчя її, густо помережане зморшками, теж було посвіжіле (Грим., Незакінч. роман, 1962, 19); Я довго зберігав рукопис першого варіанта перекладу [поеми Я. Купали], густо помережаний синім олівцем редактора (Мас., Життя.., 1960, 11); // помере́жано, безос. присудк. сл. Вздовж і впоперек схили помережано стежками (Кир., Вибр., 1960, 415).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 116.