ПОМЕРЕ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до помере́жити. Орест дивився на цього присадкуватого чоловіка з подобою, помереженою синюватими смугами і застиглим рум’янцем (Досв., Вибр., 1959, 327); Він витягає з портфеля білі листки, густо помережені цифрами (Собко, Любов, 1935, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 116.