ПОМИЛКО́ВО.
1. Присл. до помилко́вий. У нас ще водяться люди, які помилково вважають, нібито в нашій країні не в пошані гостра й принципова критика (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 194).
2. Без певної мети, без певного наміру; ненароком. Зазначте, що помилково вона [повість] пущена тільки за одним моїм підписом (Мирний, V, 1955, 433); На плечах у нього міцно сидить рухлива лобата голова, яка.. готувалася людині-велетневі, а опинилася помилково у Маковейчика (Гончар, І, 1954, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 119.