ПОМИ́ЛУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поми́лувати. — Ти ще можеш бути помилуваний. Останнє слово за губернатором (Ірчан, II, 1958, 102); // поми́лувано, безос. присудк. сл. В останню мить їхню колону теж розділено, відокремлено тільки передніх,.. а решту зупинено на форумі чи то в очікуванні черги, а чи й помилувано (Загреб., Диво, 1968, 324).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 119.