ПОМОГОРИ́ЧИТИ, чу, чиш і ПОМОГОРИЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Поставити кому-небудь могорич; почастувати кого-небудь з приводу успішного завершення якоїсь справи. // Пригоститися могоричем. Хилитався [Потап] на санях, мов п’яний, мов з ярмарку їхав, помогоричивши добре (Коцюб., II, 1955, 280).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 131.