ПОМО́ЛЕЦЬ, льця, ч. Той, хто привіз до млина молоти зерно. Поки що на легшій роботі [Дмитро], комірником у млині. Навіть Сергієві видно, як нудьгує він на ній. Від того чіпляється до всіх, свариться з помольцями (Мушк., Чорний хліб, 1960, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 132.