ПОМОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до помолоти́ти; // у знач. прикм. Підхопивши помолоченого Гаркушу в повітря і добре розмахавши, кинули його з сіновалу за огорожу (Гончар, Таврія, 1952, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 133.