ПОМО́РХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Те саме, що помо́рщитися. Очі його дивились якось дуже спокійно, байдужно, а лице вже поморхло (Н.-Лев., І, 1956, 410).
2. Втратити пружність, життєздатність (про все або багато чого-небудь). Замовкне серце в старого Ісен-Джана, поморхнуть спустілі жили… (Ле, Міжгір’я, 1953, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 134.