ПОМО́РЩИТИСЯ, щуся, щишся, док.
1. Вкритися зморшками (див. змо́ршка 1). Вони [чоловіки] люблять жінок, поки жінки молоді, а як лиш жінка трохи поморщиться, тоді шукають собі інших (Март., Тв., 1954, 446); // тільки 3 ос. Зібратися в зморшки (про шкіру на обличчі, тілі людини або тварини і т. ін.). На його пальцях, навіть на долонях, шкура так поморщилась та порепалась, ніби потріскалась на жару (Н.-Лев., II, 1956, 172); Молоде чоло поморщилося, очі стратили свій погідний, сонячний блиск (Фр., II, 1950, 291); Поморщилась [у Софії] шия, побабіло обличчя (Гончар, Таврія, 1952, 145).
2. Зморщити лице, зробити гримасу, скривитися під впливом якого-небудь неприємного почуття. Поморщившись, закопилив [сотник] губу.. та й пішов у світлицю (Кв.-Осн., II, 1956, 205); Горленко поморщився і відвернувся. Він почував себе погано не тільки фізично, але й морально (Тулуб, Людолови, І, 1957, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 134.