ПОМРІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док. Мріяти якийсь час. [Панна Ромця (сердито):] Од вас, дядю, ніде не сховаєшся. Навіть помріяти за вами не можна (Вас., III, 1960, 203); Увечері, після довгого дня роботи, турбот і хвилювань,.. Любі хочеться трохи помріяти (Собко, Запорука.., 1952, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 136.