ПОМУ́ЛЯТИ, яю, яєш, рідко ПОМУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і без додатка.
1. Намуляти (див. наму́ляти2) у багатьох місцях.
2. Муляти (у 1 знач.) якийсь час.
3. перен., розм. Муляти (у 2 знач.) якийсь час. — Я, панотче, заради гречності, познайомив би вас з оцим дуже достойним чоловіком, але хай невідомість помуляє вашу душу (Стельмах, Хліб.., 1959, 509).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 136.