ПОМУРМОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПОМУРМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Мурмотати, мурмотіти якийсь час. Помурмотів-помурмотів [хлопець], на другий бік перевернувся — спить (Збан., Малин. дзвін, 1958, 382).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 136.