ПОМІРКО́ВАНО. Присл. до помірко́ваний. Говорить [панна Гризельда] повагом! розсудливо й помірковано, не лепече, як інші панночки.. якось по-пташиному (Н.-Лев., VII, 1966, 39); Кілька разів він ходив з нею в кіно і радів, що вона оцінювала побачені картини помірковано і, як йому здавалося, правильно (Голов., Тополя.., 1965, 235); Але тоді чимало Прибутку нашого відійметься у нас. Я не боюсь того, навиклий повсякчас Жить помірковано, без блиску та пишноти (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 124.