ПО́МІСЬ1, і, ж. Порода, потомство, виведені внаслідок схрещування тварин чи рослин різних видів, порід, сортів. Потомство, одержане в результаті міжпородного схрещування, називається помісями (Свинар., 1956, 68); // Окрема тварина чи рослина, що походить від схрещування двох видів, порід, сортів; гібрид. Влітку Гопак на цепу сидить, взимку зайців ганяє для свого хазяїна. Бо він, здається, помісь гончака з дворнягою… (Коп., Подарунок, 1956, 95); // перен., розм. Суміш чого-небудь. Він глузував, називаючи Аркадія белетристом, поміссю Уельса з Жюль-Верном (Коп., Тв., 1955, 254).
ПО́МІСЬ2, спол., част., діал. Неначе. Як зварить [куховар] панам їсти,.. то ляже на лаві та все свище,.. та раптом як співоне! — дзвінко-тоненько, помісь півень кукурікає (Вовчок, І, 1955, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 126.