ПОМІЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОМІСТИ́ТИСЯ, іщу́ся, і́стишся, док.
1. Займати собі місце, розташовуватися де-небудь; розміщуватися. В Сицилію якраз спустилась [Ірися], Човни Троянські де були; І між Троянок помістилась, Которі човнів стерегли (Котл., І, 1952, 101); // Повністю вміщуватися. — Є [човен], тільки невеликий. Уся наша компанія в йому [ньому] не поміститься (Н.-Лев., IV, 1956, 77); Здивувавсь Їжачий рід: — Є ж у світі Корнеплід [коренеплід]! Де й коли Такий поріс? Не поміститься В наш віз! (Стельмах, V, 1963, 365); В складеному вигляді [літальний] апарат поміщається у чемодані завдовжки близько метра (Веч. Київ, 18.II 1970, 1); * Образно. Була в гурті маленька Жанна д’Арк.. Вона держала слово, і багато великих слів у ньому поміщалось: братерство, рівність, воля, рідний край… (Л. Укр., І, 1951, 187).
2. Займати приміщення для проживання; поселятися. Помістились ми в двох хатах дуже добре і просторо (Л. Укр., V, 1956, 194); Ніна і Ярина разом помістилися в маленькому номері [готелю] (Собко, Стадіон, 1954, 391).
3. тільки 3 ос., недок. Друкуватися, публікуватися. Ми тепер не будемо стояти на тім, щоб непремінно [неодмінно] кожне оповідання поміщалось в одному числі (Л. Укр., V, 1956, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 130.