ПОМІ́ЩЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. помісти́ти 1. Видався [куток шафи] їй .. найвідповіднішим місцем для поміщення свого скарбу (Кобр., Вибр., 1954, 72).
2. рідко. Будинок, кімната і т. ін., де поміщається хто-, що-небудь. Нікодим Пшестшельський жив у невеличкій кавалерській кватирі на Сикстуській вулиці. Салоник і спальня — отсе було все його поміщення (Фр., III, 1950, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 130.