ПОНАВА́РЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Зварити багато різних страв. Радюка ждали в Журбанях щодня. Мати понапікала й понаварювала (Н.-Лев., І, 1956, 449); [Федора:] Скільки ви вже тих вареннів понаварювали, добра всякого надбали (Вас., III, 1960, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 141.