ПОНАДРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Надірвати багато чого-небудь; надірвати щось у багатьох місцях. [Герасим (запирає двері, виймає гроші і розглядає):] Прямо як настоящі [справжні], і не пізнав би, коли б не понадривав сам краї (К.-Карий, І, 1960, 390); // Відірвати невеликі шматочки від багатьох предметів.
2. перен. Від надмірних зусиль, перенапруження пошкодити собі що-небудь. Кат їх батька зна, над чим таким важким.. животи вони понадривали? (Г.-Арт., Байки.., 1958, 184); Понадривати голоси.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 145.