ПОНАДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Надути повітрям, газом і т. ін. багато чого-небудь; понадимати; // Натягнувши, розпрямити (вітрила, одежу і т. ін. — про вітер).
2. Збільшити в об’ємі напруженням (жили, м’язи і т. ін.); понадимати.
◊ Понадува́ти гу́би — те саме, що Наду́ти гу́би (про багатьох) (див. надува́ти).
3. Нанести багато чого-небудь (про вітер). Вітер понадував пилюки між рам.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 145.