ПОНАЛЯГА́ТИ, а́є, док.
1. Налягти на кого-, що-небудь (про багатьох). Поналягати грудьми на плечі; Понадягати на двері.
2. Попадавши, нагромадитись у великій кількості (про багато чого-небудь, у багатьох місцях). Хлоп’ята, втомившись вергати кирпичиння, почали обдивлятися ті здоровенні кучугури, що поналягали з колись славного палацу (Мирний, I,1954, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 149.