ПОНАМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Намовити багатьох. Орличенько вірні слуги мав, а вже ж їх та понамовляв, чи не могли б краков’янку вкрасти (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 150.