ПОНАМОКА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Намокнути (про багатьох, багато чого-небудь). Пішов дощ дрібненький, холодний.. Понамокали хлопці, померзли (Тесл., З книги життя, 1918, 132); Понамокали од дощів і мов нижче понависали стріхи (Головко, II, 1957, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 150.