ПОНАСКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, дак., перех.
1. Наскладати багато чого-небудь, у багатьох місцях.
2. Зібрати поступово, нагромадити багато чого-небудь.
3. Укласти багато чого-небудь. [Македон:] Мої понаскладали стільки угод [про доставку винограду].. І в Ленінград, і в Іркутськ, і в Мурманськ.. — всі винограду хочуть (Корн., Над Дніпром, 1960, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 153.