ПОНАТО́ЧУВАТИ1, ую, уєш, док., перех. Наточити багато чого-небудь; понагострювати.
ПОНАТО́ЧУВАТИ2, ую, уєш, док., перех. Наточити чого-небудь (про багатьох); наточити чогось різного або у різні посудини. Понаточувати з бочок меду; Понаточувала повні відра вина.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 154.