ПОНАЧІ́ПЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поначі́плювати. По стінах скрізь були поначіплювані портрети царів та генералів (Н.-Лев., IV, 1956, 136); Ці говорильні [гучномовці], поначіплювані на кожному кроці, вже добре надокучили Сахно (Смолич, І, 1958, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 155.