ПОНЕВО́ЛЮВАЧ, а, ч. Той, хто поневолює або поневолив кого-небудь. З глибини серця геніального поета українського народу Тараса Григоровича Шевченка вирвались сповнені священного гніву слова проти німецьких поневолювачів (Корн., Разом із життям, 1950, 124); Український народ був непримиренним у боротьбі з своїми віковічними поневолювачами (Рильський, III, 1956, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 157.