ПОНИ́ДІТИ, ію, ієш, док., розм.
1. Змучитися від нудьги (про багатьох). Да вже ж ми пониділи, світонька не виділи, поведіте танцювати (Сл. Гр.).
2. Виснажитися, стати фізично кволими (про багатьох). Ідіть, квашу варіть, а то ви пониділи (Номис, 1864, № 12622).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 159.