ПОНИЖА́ЮЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що прини́зливий. Я і слухаю його, коли він мені що радить, і послух той не має для мене нічого понижаючого (Коб., І, 1956, 262); Його затуманений мозок безупинно був занятий тим, щоб вигадать щось нове, докучливе та понижаюче (Коцюб., II, 1955, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 159.