Що oзначає слово - "поновлювати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПОНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. поно́влять; док., перех.

1. Відбудовувати, ремонтувати, надавати нового вигляду чому-небудь. В нашій країні зараз поновлюють валки шляхом застосування автоматичної дугової наплавки їх спеціальними стрічковими електродами (Наука.., 1, 1964, 65); А роботи ще багато: Треба й хату чепурити, Треба й призьбу поновити (Щог., Поезії, 1958, 436); // Доповнюючи, відтворювати потрібну кількість чогось. Хоч як виголодався Павлусь, цілісінький день блукаючи в тайзі, він розумів, що треба приберегти м’ясо на завтра й надалі. Поновити собі запас харчів він не міг, не маючи патронів (Донч., II, 1956, 65); // Доповнюючи, уточнювати що-небудь. Аерофотозйомка забезпечує наочність і повну уяву про територію, яку знімають.. За цим методом дуже швидко поновлюють топографічні плани (Інж. геод., 1959, 77); // Почати знову використовувати, впроваджувати що-небудь відкинуте, занедбане, забуте. Поновивши кращі постановки репертуару, колектив [театру] підготував також спектаклі на тему боротьби радянського народу з фашистськими загарбниками (Мист., 6, 1967, 12); Кожний новий падишах тільки поновлює про людське око закони й накази проти пияцтва, а насправді, як пили, так і п’ють люди (Тулуб, Людолови, II, 1957, 77).

2. Створювати заново що-небудь знищене, зруйноване. Помітить [ворог] того, хто поновлює щоночі напис на воротях, і вдарить тоді з автомата (Донч., VI, 1957, 245); — Я хочу спочатку привести до ладу мою лабораторію, мою аптеку і мій сад. Під час війни майже все загинуло, але я хочу все поновити (Ів., Вел. очі, 1956, 95); // Замінювати новим те, що стало непридатним. Дід Грицай взяв струга та сокиру і заходився майструвать коло старих уликів, приставляв нові дна [дена] до старих уликів, поновляв снози (Н.-Лев., IV, 1956, 211); Носився бриг по морях, латаючи паруси, поновлюючи щогли і переходячи від дідів до онуків (Ю. Янов., II, 1958, 68); // у сполуч. із сл. пам’ять, свідомість. Відтворювати в думках, уяві кого-, що-небудь. Свідомість болюче поновлювала деталі зустрічі з Синявіним у Фергані (Ле, Міжгір’я, 1953, 89); Запрошуючи до себе Головатого, цариця просто хотіла поновити у своїй пам’яті образ судді Чорноморського війська, якого вона вісімнадцять років тому бачила тільки мигцем (Добр., Очак. розмир, 1965, 408).

3. Повертати втрачений стан, почуття, відновлювати вияв чого-небудь. Він шукає, на чім би зупинитись, що б могло поновити зламану пригодами душевну рівновагу (Коцюб., І, 1955, 219); Балика прикипає до місця. Староство!.. Бажання поновити справедливість з боку того, кого вважав він за запеклого ворога! (Тулуб, Людолови, II, 1957, 211); Вода і сухарі поновили сили, і, відпочивши, Ярема подибав до ватри (Кочура, Зол. грамота, 1960, 312); Як заздрю я твоїм, Вергілію, героям, Твоїм закоханим як заздрю я, Шеньє! Та вже ні пристрастю, ані кривавим боєм, Ні працею чуття не поновить моє (Зеров, Вибр., 1966, 489); // кого. Повертати кому-небудь втрачені права, звання, членство і т. ін. Он тим, хто не просився, не доказував своєї безневинності, все прощають, в людських правах поновлюють, а на його просьби, заяви, домагання — навіть відповіді ніякої (Збан., Сеспель, 1961, 237); — Є пропозиція поновити Миколу Щербаня в рядах комсомолу (С. Ол., З книги життя, 1968, 49); — А я вирішив — повчуся в інституті, поки не прийде час іти в армію, а після служби просто поновлять мене і буду вчитись далі, — говорив Санько (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 202).

4. Здійснювати знову яку-небудь припинену дію, продовжувати перерваний процес, стосунки і т. ін.; відновлювати. Я.. раптом зупинився, пригадуючи, до кого йду. — До високого режисера, — відповів я сам собі, поновлюючи рух по паркету коридорів третього поверху (Ю. Янов., II, 1958, 38); Останнім часом каральна експедиція не поновляла своєї діяльності, бо цупила самогон на Залужжі (Тют., Вир, 1964, 394); Леонід Семенович признався зятеві, що хоче поновити знайомість з о. Артемієм, що він має думку сватати Ватю (Н.-Лев., IV, 1956, 175); Лише правнучка Апостолова — Катерина Витяговська, до якої перейшли права на Турбаї, поновила позов (Гончар, Таврія, 1952, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 164.