ПОНО́ВНО, діал. Присл. до поно́вний. В слідуючих хвилинах загриміло й заблискало наново і поновно вдарив грім (Коб., III, 1956, 252); Яким поновно налякався, приступив ближче до воза (Ков., Світ.., 1960, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 165.