ПОНО́С, у, ч.
1. Розлад функції травного тракту, який характеризується частими позивами до випорожнення і рідким калом. Часте рідке випорожнення буває при поносах (Заг. догляд за хворими, 1957, 121); Шлунок [при хронічному гастриті] працює ненормально: запори змінюються поносами (Наука.., 8, 1959, 27);* Образно. — У вас, пане професоре, починається, очевидно, поетичний понос, — висунув Славко голову в двері і зразу ж причинив (Кол., Терен.., 1959, 45).
2. Одноразовий приплід у деяких тварин. У свині два поноси в літо (Сл. Гр.); Досліджували тварин одного поносу, які розвивались у різних умовах (Фізіол. ж., VI, 5, 1960, 571).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 165.