ПОНУ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПОНУ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док. Опускати голову, схилятися, зажурившись, замислившись, зніяковівши і т. ін. — Бач як Одарочка хороше їсть. Сідай і ти та їж. А ну, хто скоріше. — Е-е. Не хочу. Одарка у вас на руках… — сказав, ще дужче понурюючись, Івась (Мирний, І, 1954, 212); — Нащо ти пасеш тут? — Парубок зупинивсь, понуривсь і мовчав (Гр., II, 1963, 128); Дорога душна, довга, дівчата спочатку співали, тоді понурилися… (Горд., II, 1959, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 167.