ПО́НЧИК, а, ч., розм. Круглий, звичайно солодкий, пиріжок, смажений в олії, маслі і т. ін. Дослідну партію оригінальних автоматів для приготування пончиків надіслали [виробничники] в кафе та їдальні міста (Веч. Київ, 2.II 1967, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 167.